До зоорадикалів ставилися з гумором багато років. Але раптом стало не смішно, коли з’явилися реальні постраждалі — покалічені й убиті люди, діти. Це явище варте того, щоб його вивчали фахівці: психологи, соціологи, психіатри. Одна зі складових проблеми — це вербування в соціальну групу, яке відбувається за принципами вербування в секту.
Фото: shutterstock
Секта або деструктивний культ — це певна структура, у яку людину залучають шляхом вербування.
Індоктринація (передача фундаментальних положень культу) відбувається шляхом застосування психотехнік, унаслідок чого відбувається руйнування особистості людини.
Як наслідок — руйнуються родини, людина випадає із суспільства.
Реальними адептами, «віруючими» зоорадикальної секти, є лише представники низової ланки цієї віртуальної організації.
Усі, хто вище нульового рівня, залучаються до цієї діяльності заради грошей. Це і бюджети на притулки, і збори в інтернеті, і продаж собак у Європу на досліди й «усиновлення»…
Зоорадикали, зоошиза, зоозахист, псиноскажені — група осіб і організацій, діяльність яких спрямована на «порятунок» бродячих собак, рідше котів.
Причому цей порятунок відбувається специфічним чином: інтереси бродячих собак ставляться вище за інтереси людей, інших видів тварин. Ні укуси, ні вбивства людей бродячими собаками, на думку зоорадикалів, не є причиною для умертвіння таких тварин.
У результаті такого порятунку в більшості випадків страждають і самі бродячі собаки — або приречені на довічне утримання в клітці притулку, або змучені останньою стадією онкології в стаціонарі дорогої петербурзької клініки.
Реальна допомога тварині, коли дотримано інтереси суспільства, а сама тварина живе якісним життям, для них недоступна. Секта взагалі ніколи нічого не створює, вона може тільки руйнувати.
 |
| Давно назріла необхідність створення державної системи вирішення проблеми бродячих тварин. Фото: shutterstock |
Ідеологія зоорадикалів важко піддається формулюванню, тому що нелогічна, суперечлива. Базою ідеології є якесь кастроване веганство (каструвати зоошиза взагалі любить). Якщо вегани виступають за повну відмову від експлуатації одних видів іншими (людиною), то для зоорадикалів головне — не можна експлуатувати лише бродячих собак.
Їхні життя потрібно зберігати за будь-яку ціну. Навіть якщо вчора бродяча собака вбила дитину, то дитина сама винна, а собак треба любити, плекати, для них потрібно збирати гроші в соцмережах.
Для певної групи осіб бродяча собака раптом перетворилася на ідола, її інтереси стали вищими за інтереси людини й суспільства і, що найпарадоксальніше, вищими за інтереси собаки домашньої (щойно собака стає домашньою, вона втрачає свої переваги ідола, і її вже не шкода).
Про те, що собака — хижак, їй потрібне м’ясо, і для її життєдіяльності потрібно вбивати інших тварин, зоозахисники не переймаються. Але фермери для них все одно живодери. Також до цієї категорії «чужих», з ким треба боротися, віднесено заводчиків, дресирувальників (собака має проявляти природну поведінку), мисливців.
Використання собак на благо людини (полювання, служба, спорт, собаки-поводирі сліпих) — усе це приклади експлуатації, і з цим зоорадикали борються.
Зоорадикали не зацікавлені у вирішенні проблеми бродячих тварин. Їхнє завдання — затягнути будь-яке рішення, щоб вигодонабувачі якомога довше могли заробляти на цій проблемі. Тому й ідеологія зоорадикалів хибна.
Методи, що їх нав’язує секта, абсолютно непрацездатні, більш того, шкідницькі, спрямовані на саботування вирішення проблеми. І наслідки діяльності зоорадикалів ми бачимо на вулицях міст.
Зокрема наслідки ухвалення абсолютно людожерського закону: від укусів безпритульних собак стають інвалідами або навіть помирають люди; у зубах зграй гинуть домашні тварини; знищується фауна і страждають самі бродячі собаки.
 |
| Рух зоорадикалізму має всі ознаки радикального культу. Фото: shutterstock |
Усі переконання зоозахисників мають риси релігійності: сліпа віра у свою правоту, абсолютна нетерпимість до альтернативної думки й агресія до опонента. Цілком очевидно, що завжди є вигодонабувач. На проблемі безхатніх тварин можна чудово заробляти.
Проблема народилася приблизно у 1995 році, зі створення «Віти». Тоді через іноземні гранти почалося вливання грошей у пропаганду порятунку собачок. Пара заангажованих митців спільно з верхівкою місцевих НУО почала проводити круглі столи, прес-конференції, з’явилися пропагандистські контенти, замовні матеріали в пресі. Іноземні грантодавці платили за кожен мітинг, голодування, статтю.
Зараз обсяг пропаганди тільки зростає. Інтернет забитий платною рекламою зоорадикального способу мислення, замовними статтями, якісними відеороликами. Величезні гроші йдуть на просування самої ідеології.
Пропаганда потрапила на родючий ґрунт. Жалісливі жінки підхопили ідею, а величезна кількість паразитів відчула легкі гроші й присмокталася до цієї проблеми. Це і засновники різного ступеня живодерства притулків, і підрядники на ОСВ, і різного роду фонди, і чиновники всіх рівнів, і просто маргінальні особистості, що заробляють на цьому гроші.
Хто може стати потенційною жертвою цієї секти? Люди, які перебувають в уразливому стані або мають розлади психіки.
Тому ми й бачимо серед них так багато дивних особистостей. Крім того, у зоні ризику будь-яка людина в психотравмувальній ситуації: безнадія, самотність, невдачі в сімейному житті, розлучення, соціальна криза, нереалізованість. Людина, яка має критичне мислення, ціннісний стрижень, стійка до зомбування.
Рядовий член секти не розуміє, що метою «порятунку» бродячих собак є крадіжка бюджетів. Людині нав’язуються хибні цінності, що вона має служити собаці, що життя бродячої тварини так само важливе, як і життя, здоров’я, благополуччя людини.
Дається неправдива інформація, покликана змінити систему цінностей людини і насаджувана штучно за допомогою засобів психологічного маніпулювання. А це ціла наука, технологія, що успішно застосовується для керування масами. Треба віддати належне верхівці зоорадикалів — пропаганду (вербування нових адептів) вони ведуть професійно.
Нав’язуються неправильні уявлення про проблему, що всі бродячі собаки колись були домашніми, їх викинули недбалі хазяї, вони страждають, тому ми перед ними винні, їх треба рятувати. Усі соцмережі забиті милими роликами про врятованих собачок, цей контент поширюється на платній основі.
 |
| Із «чужими» (а це заводчики, мисливці, працівники притравочних станцій, просто власники породистих тварин) треба боротися, вважають зоорадикали. Фото: shutterstock |
Секта проголошує «зовнішній світ» злом. Розділяє суспільство на своїх і чужих. Рятують собак добрі, «наші», усі інші — живодери. Триває віровчительне обґрунтування винятковості послідовників «секти» і формування почуття елітарності.
У процесі індоктринації людина постійно стикається з необхідністю протистояти суспільству (родині, друзям, ком’юніті в соцмережах). Переконуючи інших, вона все більше переконує саму себе. Вона вже ототожнює себе із сектою, і що далі, то більше сама себе переконує в її правоті.
Поступово формується фінансова залежність особистості від організації (від зборів на утримання й лікування бродячих собак), імідж безкорисливості й благонравності. Іноді зоосектою застосовується жорстка дієта, покликана допомогти змінити свідомість (веганство).
Залучення рядових членів до скоєння злочинів — звична практика. Ми бачимо цю діяльність у «бойових підрозділах» PETA (ALF) і «Віти»: випуск тварин звіроферм, блокування діяльності сільгосппідприємств тощо.
Використовується своя мова: песелі, хвостики, лапки, бідосі, дітки (замість цуценята), мамочки (собаки з цуценятами). Мова програмує свідомість і створює прірву між сектантом та іншим суспільством.
Які ж висновки? Секта зоорадикалів становить небезпеку для суспільства й держави. Правоохоронні органи мають насамперед звернути увагу на той факт, що ця ідеологія нав’язується нам з-за кордону.
Немає жодної проблеми простежити джерела грантів у перших НУО й визначити, яка мета цих організацій: руйнування суспільства шляхом нав’язування хибних цінностей, наростання внутрішнього протистояння.
 |
| 21 червня в Росії відзначається День кінологічних підрозділів МВС. Цього дня 1909 року в Санкт-Петербурзі відкрився перший розплідник поліцейських розшукових собак. Минають століття, але дружба людини й собаки стає лише міцнішою. Війна чи стихійне лихо, робота як поводир чи пастух — усюди собаки приходять на допомогу людині. Фото: shutterstock |
У результаті діяльності секти шляхом маніпулятивних психотехнік руйнується особистість, природні цінності підмінюються хибними. Завдається шкода психічному здоров’ю. У підсумку відбувається руйнування особистості, руйнування родин, соціальних зв’язків.
Десоціалізація особистості призводить до ще більших психологічних проблем, створюються передумови для розвитку або посилення психічних і поведінкових розладів. Як показав досвід західних країн, цим людям потрібна психіатрична допомога, як і будь-кому, хто потрапив під вплив секти.
Уся ця істерія не про порятунок тварин. Мета верхівки — влада й гроші, як і в будь-якій секті. Бродячі собаки там лише інструмент. І боротися з цим явищем треба, перекривши фінансові потоки.
Має бути державна система вирішення проблеми бродячих тварин за західним зразком: поголовний відлов, утримання у встановлений законом строк, протягом якого тварина може бути затребувана приватним власником або благодійним фондом, евтаназія незатребуваних.
Суворий контроль благодійних притулків, щоб вони не перетворювалися на живодерні й бізнес. Контроль чорних зборів коштів у соцмережах.
І, безумовно, пропаганда відповідального власництва й підвищення загального рівня освіти населення в питаннях біології, контролю популяції виду. Саме знання й базові цінності допоможуть людині втриматися від залучення в сумнівні афери.