Відтискання квартир у самотніх пенсіонерів і донати від закордонних фондів.

Знайомтеся, пані Марина Суркова, вона ж – віцепрезидентка “Асоціації зоозахисних організацій України” (АЗОУ), вона ж – засновниця ГО “Ліга допомоги тваринам”, вона ж – президентка ГО “Громадсько-правовий захист”. Як і основна маса типових представників зоосекти, Марина Суркова ніде й ніколи не працювала. Рід її занять – активістка. Втім, кошти на цілком безбідне існування й на організацію різних зоозахисних перформансів вона десь бере. І дуже навряд чи це золотоносні прибутки від її ФОП (яке щомісяця в податкову подає “нульовки”).

Ніхто до пуття не може зрозуміти, чим займається тітка Марина, крім показових виступів на тему захисту тварин у її фірмовому стилі “довкола самі живодери, у Харкові немає жодного притулку, але будувати його я, звісно, не буду, бо головне покликання зоозахисника – це боротьба з живодерами, а не будівництво притулків”. Спільно з іншими «активістами» Марина Суркова бере участь у різних акціях – то за «права» тварин, то проти хутра, то проти меду та інших подібних перформансах.

Тітка Марина нічим не вирізнялася б із сірої маси збирачок і рятівниць, але, на відміну від своїх ідейних соратниць, у неї сіра речовина все ж таки працює.

Чорний рієлтор – “зоорятівниця”

Збирання грошей з небайдужих людей на напівживих кішечок і собачок – це добре, але прибутку мало. Головна фішка Марини – відтискати житлоплощу в самотніх пенсіонерів і безпорадних інвалідів, у яких багато тварин на піклуванні і які з цим ні фізично, ні фінансово не можуть впоратися.

Власне для цього Марина і стала “зоозахисницею”, щоб вираховувати таких співчутливих, самотніх і наївних старих людей, у яких є нерухомість, а юристка Марина може скласти договір довічного утримання з величезними штрафними санкціями за невиконання умов договору. Після підписання такого договору пенсіонер із міні-притулком для тварин, як правило, позбавляється своєї житлоплощі.

Так, інвалідка-візочниця Тетяна Ковальова, яка проживає з напівпаралізованою матір’ю-пенсіонеркою, ледь не втратила свою 2-кімнатну квартиру в Харкові. Жінка підбирала з вулиці безхатніх котів, поки їхня кількість у квартирі не досягла 60-ти. Звісно, Тетяна в такій ситуації гостро потребувала фінансової й фізичної допомоги.

Суркова скористалася правовою неграмотністю й наївністю Ковальової і вмовила підписати договір довічного утримання в обмін на квартиру, залякавши тим, що після смерті жінки її котиків викинуть на вулицю, а квартира відійде державі.

По суті, Тетяну з її мамою врятували сусіди, які записали відеозвернення родини Ковальових і опублікували його в інтернеті. Тільки тому Суркова, злякавшись скандального розголосу, випустила квартиру Ковальових зі своїх чіпких рук.

Але по Харкову відомо кілька випадків, коли після смерті самотніх старих людей, у яких за життя було багато котів або собак, квартири переходять у власність Суркової.

Євро в кишеню Марини

Але, крім жебракування в інтернеті на “порятунок” тварин і відтискання квартир у наївних пенсіонерів, у Суркової є й інші джерела заробітку.

Вона дізналася, що німецькі спонсори донатять на боротьбу з живодерами-комунальниками. Донати з-за кордону – це добре, але за них потрібно звітувати. І Суркова придумала схему – знайти комунальне підприємство, яке займається відловом безхатніх тварин, створити йому імідж страшного живодера і брати донати на юридично-правовий супровід у судових процесах, спрямованих на ліквідацію цього підприємства. Зі створенням будь-кому АНТИіміджу у Марини все гаразд, вигадувати небилиці вона вміє добре. Суркова обрала жертву – харківське КП “Центр поводження з тваринами”, по суті єдиний в Україні муніципальний притулок з гарними адекватними умовами утримання тварин, але на своє лихо, що займається відловом безхатьків, і почала заваллювати його судовими позовами. І посипалися з акаунтів Суркової в соцмережах численні страшилки про вбивць-комунальників, про тонни трупів https://www.facebook.com/animals.kharkov/posts/973113539787586 тощо.

До речі, здобувати юридичну освіту Суркова почала вже будучи лютим безробітним волонтером-зоозахисником. Але, вочевидь, через рятування тварин часто уроки прогулювала, бо всі суди нею були з тріском програні. Зате цілих 8 років вона отримувала донати від закордонних фондів на свою юридичну діяльність.

Суркова і Шаповалова – одного поля ягоди

Але, можливо, Суркова таємно діє в тандемі з Юлією Шаповаловою (директорка харківського КП “Центр поводження з тваринами”), проти якої відкрито виступає. Схоже, що це їхній спільний проєкт: Шаповалова зливає Сурковій адреси міні-притулків самотніх пенсіонерів, а Суркова потім ділиться прибутками з проданих квартир. Також Суркова відраховує Шаповаловій із закордонних донатів, отриманих на її юридичну діяльність проти комунального підприємства.

Інакше як пояснити, що Шаповалова є засновницею ГО “Ліга допомоги тваринам” і КП “Центр поводження з тваринами”, а Марина Суркова є членкинею правління ГО “Ліга допомоги тваринам”?

На підтвердження тандему Суркова-Шаповалова, Ліга допомоги тваринам ЩОМІСЯЦЯ отримувала 3000 грн. фінансування з харківського міського бюджету.

Мадам Суркова явно мріє про кар’єру політика, навісивши чергової локшини на вуха Народному депутату від правлячої в країні партії “Слуга народу”, вона стала його помічницею.

Залишилося продати пару-трійку відтиснутих у стариків квартир, щоб купити собі місце в парламенті Верховної Ради.

Так і живе лютий безробітний волонтер-зоозахисник Марина Суркова, забираючи квартири у довірливих і самотніх пенсіонерів, для яких прихистити безхатнього котика чи собачку, мабуть, єдина радість у житті і порятунок від самотності.